Перша допомога при ударі блискавки: що потрібно знати

Блискавки – яскраві спалахи серед похмурого дощового неба–можуть не лише зачарувати красою, а й призвести до нещасних випадків, ба навіть смерті. Ураження блискавкою–рідкісне явище, що має десятимільйонну частку ризику. Проте навіть цей мізерний шанс варто мінімізувати, дотримуючись простих правил та порад із безпеки.

Блискавка – це джерело підзарядки електричного поля Землі. На початку XX століття за допомогою атмосферних зондів електричне поле Землі вдалося виміряти: його напруженість становить приблизно 100 В/м. Переносником зарядів в атмосфері Землі служать іони, концентрація яких збільшується з висотою і досягає максимуму на висоті 50 км, де під дією космічного випромінювання утворився електропровідний шар – іоносфера. Таким чином, навколо Землі утворюється електричне поле з напругою близько 400 кВт. Під дією цієї напруги з верхніх шарів у нижні весь час переміщується струм, внаслідок чого виділяється певний об’єм енергії. Електричне поле зникло б, якщо не існувало би блискавок!

Заряди атмосферної електрики накопичуються в грозових хмарах. Їх вирізняють за висотою розташування, похмурим і грізним синім виглядом неба, вихорами, що провіщують наближення грози. Висхідні потоки повітря постійно підживлюють хмари водяною парою, що спричиняє виникнення електричного поля внаслідок потрапляння в хмару позитивно та негативно заряджених частинок.

У момент блискавки (електричного розряду) повітря розжарюється до 25000-27000°С, тиск підвищується до декількох тисяч атмосфер і відбувається мовби гігантський вибух. Звук від вибуху – це i є гpiм. Звичайно, гpiм ми чуємо після спалаху блискавки. Це пояснюється тим, що світло поширюється набагато швидше, аніж звук.

Надання першої допомоги при ударі блискавки

Електричний розряд блискавки при проходженні через організм людини викликає загальні порушення: у місцях входу і виходу електричного розряду можуть утворюватися глибокі опіки тканин (ІІІ-ІV ступеня), деколи на шкірі з’являються характерні деревоподібні розгалужені червоні смуги. При легкому ураженні спостерігається запаморочення, шум у вухах, слабкість. Натомість при важкому ураженні людина втрачає свідомість, зупиняється дихання, пригнічується серцева діяльність, аж до зупинки серця – стану клінічної смерті, при якому відсутній пульс, не прослуховується дихання, зіниці широкі, не реагують на світло. Шкірні покриви бліді. Знижується температура тіла. Постраждалий потребує негайної реанімації: відновлення дихання та роботи серця.

При наданні першої допомоги:

  • покладіть постраждалого на тверду поверхню в горизонтальне положення.
  • зателефонуйте 103.
  • якщо в людини є просто шок (втрата мови, свідомості), спробуйте вивести її з шокового стану (маєте з собою нашатир – давайте).
  • якщо удар блискавки був прямим і сильним – мусите якнайшвидше зробити штучне дихання методом рот-в-ніс або рот-у-рот і непрямий масаж серця.
  • робіть реанімацію без зупинок, оскільки маєте лише 10, максимум 15 хвилин, після чого шанси на порятунок дуже мізерні.
  • у жодному разі не можна закопувати потерпілого в землю! Земля не «витягає струм», навпаки, вона є добрим провідником. Ви лише втратите дорогоцінний час!

Отруєння грибами небезпечне для життя

МОЗ України повідомляє, що останнім часом в нашій країні почастішали випадки отруєння грибами. Статистика свідчить, що більшість отруєнь спричинено вживанням пластинчастих отруйних грибів (у першу чергу блідої поганки), які помилково сприймаються за їстівні печериці та сироїжки.

Отруїтися можна навіть їстівними грибами, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених територіях чи уздовж швидкісних трас. Адже бліда поганка у багатьох регіонах країни не росте (наприклад, на півдні), проте основні масові отруєння відзначаються саме на їх територіях.

Нерідко отруюються грибами, які більшість досвідчених грибників спокійно кладуть до своїх кошиків. Виявлено, що помилка відбувається при збиранні дуже молодих грибів. Наприклад, молоду бліду поганку приймають за сироїжку, яка ще «не розкрилася». Зустрічаються випадки, коли хворі потрапляли до лікарень після вживання сироїжок, синяків, зеленушок, парасольок тощо.

Необхідно правильно готувати гриби. Більшість пацієнтів стверджують, що варили гриби довго. Однак ще важливішим є те, щоб воду, в якій варились гриби, зливали щонайменше тричі, через кожні 30 хвилин варіння, оскільки саме цей чинник зумовлює отруєння їстівними грибами.

Симптоми грибного отруєння різні:

Характерні ознаки отруєння — нудота, блювання, біль у животі, пронос, підвищення температури тіла — з’являються через 30-60 хвилин після вживання сатанинських грибів, несправжніх дощовиків. неякісних страв із сироїжок, недоварених осінніх опеньків. Як правило, такі отруєння не призводять до смерті, проте викликають серйозні порушення системи травлення.

Найбільш отруйними є токсини блідої поганки, білого і смердючого мухоморів і деяких інших грибів. Небезпека полягає в тому, що смертельна отрута, потрапивши до шлунка, протягом тривалого часу (до 3 діб) може ніяк себе не проявляти. Ознаки отруєння з’являються несподівано, коли людина вже й забула, що їла гриби. Запаморочення, нудота, відчуття сильної спраги, судоми, посиніння губ, нігтів, похолодіння рук та ніг виникають тоді, коли отруйні речовини досягають головного мозку.

До смертельно небезпечних грибів належить також свинушка тонка. Цей гриб надзвичайно небезпечний. Він спричиняє в окремих людей сильну алергічну реакцію, що призводить до захворювання крові. При отруєнні свинушкою тонкою людина може померти за два тижні. Сьогодні цей гриб занесено до світового списку смертельно отруйних.

Отруєння такими грибами спричинюють смерть пацієнта навіть при своєчасному зверненні за медичною допомогою. Смертельною вважається навіть мінімальна доза отрути. Тому обов’язково треба мити руки, якщо ви торкалися грибів: отрута з брудних рук «переходить» на інші продукти.

Найбільше тривожить медиків те, що серед отруєних грибами хворих є зовсім малі діти, врятувати їх вдається дуже рідко. Адже гриби важкі для травлення. Їх не можна вживати дітям, людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, печінки чи інших внутрішніх органів.

Щоб не отруїтися дикорослими грибами:

Відмовтеся від вживання дикорослих грибів взагалі, краще купуйте штучно вирощені.

Не можна купувати гриби у продавців на стихійних ринках чи автошляхах. Купуйте гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль.

Якщо ви завзятий грибник:

* Ніколи не кладіть у свій кошик грибів, яких не знаєте; остерігайтеся пластинчастих грибів. * Не збирайте старих, перезрілих або дуже молодих грибів, у яких нечітко виражені морфологічні ознаки, а також тих, що ростуть поблизу швидкісних трас чи на екологічно забруднених територіях.

*  Під час посухи грибів краще не збирати взагалі. У спекотну погоду вони втрачають воду і накопичують токсини.

* Уважно перевірте зібрані гриби перед тим, як починати готувати або переробляти їх. *  Не вживайте сирих грибів.

* Відібрані гриби спочатку промийте та відваріть кілька разів у підсоленій воді протягом 30 хвилин (зробіть це тричі).

* Страви з грибів зберігайте на холоді в емальованому посуді, але не більше доби.

* Гриби — не дитяча їжа, тому не давайте грибних страв малолітнім дітям. Не можна вживати грибів вагітним та жінкам, що годують груддю.

Ніколи не застосовуйте «домашніх» методів визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок — вони помилкові. Срібло темніє від взаємодії з амінокислотами, які є і в їстівних, і в отруйних грибах, а колір цибулі змінюється під впливом ферменту тирозинази, який також міститься в усіх грибах.

Якщо вам або вашим близьким після вживання грибів стало недобре (з’явилися нудота, блювання, головний біль, галюцинації, біль у животі):

* Негайно викликайте «швидку допомогу». До її приїзду промийте шлунок 1-2 л розчину марганцівки або сольового розчину, можна зробити очисну клізму. Пийте багато рідини.

* Навіть при полегшенні стану обов’язково зверніться до найближчої лікувальної установи.

* Недоїдених грибів не викидайте. Їх аналіз допоможе лікарям швидше визначити вид отрути, яка потрапила в організм.

*  Ніякого самолікування! Чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

Обережно – кліщі!

Весняно-літній період – пора пробудження природи, розпускання дерев і квітів, яскраво-зеленої трави, теплих поривів вітру, довгоочікуваних прогулянок із своїми улюбленцями на галявинах, у лісах, а також період «розквіту» трансмісивних захворювань (інфекційні та паразитарні хвороби, збудники яких передаються членистоногими).

Наближаються свята, які також традиційно майже всі пов’язують з активним відпочинком на лоні природи або з працею на дачних ділянках. Саме тому під час роботи на дачах, прогулянках лісом та при проведенні відпочинку на природі біля лісових масивів, річок, озер та ставків, необхідно пам’ятати про небезпечних переносників інфекційних хвороб, насамперед кліщів.

Влітку розпочинається сезон активності. Зазвичай, він триває по листопад та має протягом року. Кліщі можуть потрапити на людину у будь-який час дня і ночі, у будь-яку погоду.

Кліщі відносяться до павукоподібних і по вигляду нагадують маленьких павучків довжиною від 2 до 4 міліметрів. Після того, як кліщ насмокчеться крові, він сильно збільшується в розмірах і стає добре помітним, утворюючи горбик під шкірою. Самі по собі кліщі не є небезпечними, але вони переносники кліщового енцефаліту. Найкращим місцем для їхнього життя підходять листяні і хвойні ліси, зарості чагарників, галявини і луки, густо порослі високою травою, береги річок і сонячні схили гір. У наш час, кліща можна зустріти не тільки в лісі, але й на своїй дачній ділянці, в міському парку або в сквері. У більшості випадків вони чекають свою жертву на землі або у високій траві. Іноді кліщ, відчувши наближення людини, може стрибнути з гілки дерева і пролетіти кілька метрів, щоб досягти мети. Він міцно чіпляється за людину і шукає місце для укусу. Пошуки вдалого місця можуть зайняти більше 3 годин. Якщо за цей час, ви встигнете його виявити, то укусу, в якому таїться потенційна небезпека, можна уникнути. Під час укусу виділяється спеціальна знеболювальна речовина, тому ви навряд чи його відчуєте. На тілі людини, він може перебувати протягом декількох днів після чого, напившись крові, відвалюється. Багатьох людей цікавить питання, як виглядає енцефалітний кліщ? Він нічим не відрізняється від звичайного, за винятком того, що є переносником небезпечного вірусу. І про це, можна дізнатися, тільки дослідивши його в лабораторних умовах.

Укуси кліщів загрожують людині небезпечними хворобами, насамперед такими як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма) і кліщовий вірусний енцефаліт.

Кліщовий вірусний енцефаліт – це гостре інфекційне вірусне захворювання з переважним ураженням центральної нервової системи, яке може призвести до інвалідності, а іноді й до летальних випадків.

Вірус кліщового енцефаліту зберігається, розмножується в організмі кліща та передається наступним поколінням.

Зараження людини відбувається під час кровосмоктання кліща, при випадковому його роздавлюванні чи розчісуванні місця укусу та втиранні в шкіру зі слиною чи тканинами кліща збудника інфекції, при вживанні в їжу сирого молока інфікованих тварин.

Перші прояви хвороби проявляються через 7-14, деколи 30 діб. Гострому періоду може передувати стан, аналогічний тому, що при гострих респіраторних захворюваннях: слабкість, нездужання, головний біль, болі у м’язах, в ділянці шиї, плечах, попереку із відчуттям оніміння. Хвороба починається гостро, хворого «морозить», різко може підвищуватися температура тіла до 38º-39º.

Кліщовий системний бореліоз або хвороба Лайма – це тяжке інфекційне  захворювання, переносником якого є кліщі. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100%. Тривалість інкубаційного періоду від однієї до шістдесяти діб, найчастіше – 14 діб.

Уражаються різні органи та системи організму: нервова, серцево-судинна, опірно-руховий апарат, печінка, селезінка, очі. Перші прояви хвороби Лайма можуть з’явитися через 1-3 тижні. Як правило, на місці присмоктування кліща на тілі постраждалого виникає кліщова мігруюча еритема – почервоніння шкіри.

Часто разом з еритемою у людини з’являється гарячка, головний біль, затверділість м’язів шиї, ломота в усьому тілі і млявість. Слід відзначити, що у 30-40% хворих еритема не спостерігається.

Якщо лікування хворих на ранній стадії не проводиться, хвороба набуває хронічного перебігу, приводячи до тривалої непрацездатності та інвалідності.

Якщо до тіла людини присмоктався кліщ

Його слід зняти якомога швидше. Що для цього потрібно? Насамперед треба не гаяти часу та звернутися до найближчого медичного закладу, де кліща видалять, оброблять місце укусу, нададуть необхідні рекомендації.

Фахівці не радять видаляти кліща самостійно, адже при цьому можна внести до ранки інфекцію, та й провести цю операцію без відповідної практики доволі складно, адже можна розчавити кліща або не видалити цілком.

Але бувають випадки, коли немає можливості звернутися до лікаря. В такому разі видалення проводять самостійно: розхитуючи кліща з боку вбік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини, повільно його видалити разом з хоботком. Після видалення кліща місце присмоктування змастити 3% розчином йоду, спиртом або одеколоном. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою.

Після видалення слід ретельно вимити руки з милом. У будь—якому випадку, після видалення кліща зверніться до лікаря—інфекціоніста, оскільки з кліщами жарти погані.

Видаленого кліща слід помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд, щільно закрити кришку та за направленням лікаря ініціювати проведення лабораторного дослідження на наявність збудників інфекційних захворювань.
Всім особам, що підпали під напад кліща, рекомендується проводити щоденно термометрію протягом двох тижнів і слідкувати за самопочуттям. У разі появи будь-яких ознак захворювання: підвищення температури тіла, почервоніння, припухлості на шкірі в місці укусу звертатись до лікаря-інфекціоніста.

Щоб захистити себе від нападу кліщів, необхідно

Одягатися в світлий однотонний, з довгими рукавами, щільно прилягаючий до тіла одяг, щоб було легше помітити кліщів. Голову слід покривати головним убором.

Проводити під час прогулянки само- та взаємоогляди через кожні 2 години та ще раз вдома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям.

Під час мандрівок фахівці рекомендують триматися середини стежки. Звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25м місце для привалів, нічного сну на природі.

Вдома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.

Якщо разом з вами на природі перебували ваші домашні улюбленці – їх теж слід оглянути на наявність кліщів до того, як впустити до помешкання.

Використовувати репеленти (засоби, що відлякують кліщів). Препарати слід купувати в аптечній мережі, наносити відповідно до інструкції. Користуватись репелентами слід з урахуванням особливостей свого організму. При виникненні алергічних реакцій необхідно звертатись до лікарів.

Лапароскопічна холецистектомія

Жовчнокам’яна хвороба — виникає як наслідок утворення каменів у жовчному міхурі. Однозначно не з’ясовано, чому виникає дане захворювання, а також не існує методів профілактики, хоч збільшується ймовірність виникнення каменів у жовчному при ожирінні, малорухомому способі життя, неправильному харчуванні. Лікування жовчнокам’яної хвороби можливе тільки оперативним методом — видаляється жовчний міхур, ефективного консервативного лікування не існує. Видалення жовчного міхура не призводить до погіршення травлення у більшості людей.

Симптоми захворювання:

  • Важкість у правому підребер’ї після вживання їжі;
  • Присмак гіркоти у роті;
  • Печінкові коліки;
  • Нудота, блювання;
  • Можливе підвищення температури.

Всі ці симптоми більше проявляються після вживання жирної та гострої їжі, смаженого м’яса, консервації, копченостей. Камені у жовчному міхурі небезпечні тим, що блокуючи загальну жовчну протоку можуть викликати жовтяницю, є ризик пошкодження печінки.

Хвороба не з’являється раптово, а розвивається поступово. Виявити камені у жовчному міхурі можна при ультразвуковому обстеженні органів черевної порожнини. Також і рентгенологічні дослідження можуть бути використані для діагностики захворювання жовчного міхура.

Виявлені камені вже самі по собі не зникнуть, хвороба буде прогресувати, тому рекомендуємо звернутись на консультацію до хірурга.

Лапароскопічна холецистектомія — сучасний малоінвазивний вид операції з видалення жовчного міхура. Втручання потребує роботи досвідченого хірурга та всієї операційної команди, відповідного обладнання.

Переваги лапароскопічного видалення жовчного міхура:

  • Мінімальний біль — знеболюючі можуть бути потрібні тільки на 1-2 дні після операції;
  • Швидке загоєння та відновлення — замовники послуг (пацієнти) проводять в лікарні після операції всього 1-2 дні, далі повертаються до звичайного життя із тимчасовим обмеженням сильних фізичних навантажень;
  • Естетичний ефект — хірург робить тільки 4 маленькі розрізи на животі, які потім не будуть практично помітні.

Підготовка до операції включає в себе ряд стандартних аналізів та обстежень перед операцією. Також необхідно буде очистити тонкий та товстий кишечник, прийняти душ в день операції. Після опівночі перед операцією не можна їсти та пити, крім ліків, якщо такі були призначені оперуючим лікарем.

Операція проводиться під загальною анестезією. Хірург проникає в живіт біля пупка, використовуючи спеціальну канюлю (троакар). Лапароскоп (тонкий телескоп) приєднується до спеціальної камери і вводиться в черевну порожнину, що дає можливість хірургу бачити збільшені внутрішні органи на моніторі. Встановлення інших троакарів дозволяє хірургові делікатно відокремити жовчний міхур від спайок і потім видалити його через один з отворів.

Після операції людина перебуває під медичним наглядом , термін визначається за рішенням лікаря.

На період 7 днів після втручання буде рекомендовано обмежити фізичні навантаження, хоч здійснювати легкі короткі піші прогулянки не заборонено. Шви після лапароскопічної холецистектомії знімають на 7-8 добу після операції. На 1 місяць необхідно буде обмежити піднімання тяжкого до 3-4 кілограмів, не робити вправи, що навантажують прес. Також на цей період рекомендована буде дієта. При дотриманні всіх рекомендацій, через 1 місяць після операції вже жодних обмежень немає.

Операція з видалення жовчного міхура відноситься до найбільш часто виконуваних оперативних втручань. Якщо виникла жовчнокам’яна хвороба, то саме ця операція поверне якість життя. 

Що треба знати про катаракту

Катаракта — це помутніння кришталика — лінзи, розташованої всередині ока між райдужкою і склоподібним тілом. Кришталик переломлює промені на сітківку ока і формує на ній зображення.

Катаракта буває різних видів. І один з них — вікова, або стареча. З віком хімічний склад кришталика змінюється. По суті, після 60 років ті чи інші помутніння кришталика є практично в кожної людини. Та все залежить від того, як починає мутніти кришталик: якщо з периферії, то зір тривалий час може залишатися нормальним, якщо ж із центру, тозір погіршується швидше.

У ранній віковій групі причинами катаракти можуть бути вплив ультрафіолетового або інфрачервоного опромінення, вплив іонізуючої радіації — йдеться про тих, хто мав контакт з радіоактивними речовинами; отруєння солями важких металів, інтоксикації.

Є й так звані ускладнені катаракти, які виникають на тлі якихось захворювань. Це можуть бути загальні захворювання організму, найпоширеніше серед них — цукровий діабет.

Провокувати катаракту можуть і захворювання очей: увеїти, міопія високого ступеня, глаукома та інші. Помутніти кришталик може і внаслідок травм: контузії, проникаючих поранень, а також коли людина зазнала впливу електричного струму.

Першим симптомом катаракти може бути поліпшення зору поблизу. У всіх людей після 40 років, якщо у них не було короткозоркості, розвивається пресбіопія або вікова далекозорість: людина вдалину бачить добре, а поблизу — гірше. Припустимо, людина користувалась окулярами для читання. І раптом у якийсь момент вона помічає, що добре бачить і без окулярів. Це й може бути першою ознакою катаракти, тому що при помутнінні кришталик може змінювати свою форму, а також кривизну. Розвивається так звана короткозорість кришталика, яка й дає можливість людині добре бачити деякий час на близькій відстані.

Інший симптом захворювання — це симптом засвічування, коли при яскравому освітленні або на сонці хворі починають бачити гірше, хоча в сутінках бачать добре. І звичайно, основний симптом катаракти — це прогресуюче падіння зору. Щоб зрозуміти, як бачить людина з катарактою, треба подивитися на світ скрізь поліетиленовий пакет або каламутне скло.

Катаракта може розвиватися як на тлі якихось захворювань, так і на тлі відносного здоров’я.

Виділяють 4 стадії за ступенем зрілості катаракти: початкова, незріла, зріла, перезріла.

При початковій стадії спостерігається мінімальне помутніння кришталика, й зір може бути досить високим. Якраз на цій стадії лікування зазвичай буває консервативним. Лікар прописує пацієнту вітамінні краплі. Вони сповільнюють розвиток катаракти. Але в той же час вони не покращують прозорість кришталика, а отже, не можуть вилікувати катаракту, яка в будь-якому випадку прогресуватиме — швидше чи повільніше.

У тих випадках, коли зір погіршується й катаракта переходить у незрілу або зрілу форми, показано оперативне лікування. На сьогодні операція — це єдиний радикальний і ефективний спосіб позбутися катаракти. Він передбачає видалення мутного та імплантацію штучного прозорого кришталика.

Не можна чекати, поки катаракта “дозріє”. Адже в процесі розвитку катаракти кришталик набухає, збільшується в розмірах, тканини розкладаються й утворюють токсичні речовини, які є отрутою для ока. Це може привести до різних ускладнень. Хірургічне лікування перезрілої катаракти збільшує ризик ускладнень.

Сучасний спосіб хірургічного лікування може бути використаний при будь-якій стадії катаракти. Немає потреби чекати (іноді кілька років), поки кришталик повністю помутніє. Більше того, перезріла катаракта, дуже часто викликає ускладнення, підвищення внутрішньоочного тиску, розрив зв’язкового апарату, що в результаті значно ускладнює операцію і впливає на її результат. Тому зараз рекомендують робити операцію на більш ранніх стадіях. Іншими словами: якщо вам поставили діагноз “катаракта” — необхідно робити операцію НЕвідкладно.

Найбільш ефективний хірургічний метод — це факоемульсифікація катаракти з імпланцією гнучкої інтраокулярної лінзи, інакше — штучного кришталика. Саме цей метод застосовується в офтальмологічному відділенні. Операція виконується під мікроскопом. Спеціальним мікроінструментом хірург робить проколу оці розміром до 2,0 мм. На такий розтин не потрібно накладати шви. Усі етапи операції контролює комп’ютер. До речі, операція проводиться під місцевим знеболенням без уколів,використовуються лише спеціальні краплі. Після операції шви не накладаються. При не ускладненій катаракті вся процедура займає 10-15 хвилин. Після короткого відпочинку пацієнт іде додому.

Штучні кришталики — інтраокулярні лінзи — це крихітні лінзи діаметром усього 5-6 мм. Вони призначенні виконувати функцію природного кришталика ока, тобто формувати чітке зображення на сітківці. Гострота зору після операції багато в чому залежить від того, яку інтраокулярну лінзу імплантувати хворому.

В нашому офтальмологічному відділенні ми використовуємо інтраокулярні асферичні лінзи останнього покоління, які імплантуються в око через прокол усього 1,8 мм. Крім того, ці лінзи мають асферичну оптику, що практично виключає спотворення зображення і, на відміну від інших лінз, забезпечують контрастний, чіткий зір навіть при поганому освітленні. Хочу особливо підкреслити, що за весь час використання цих лінз у нас не було жодного ускладнення.

Лікар — офтальмолог І.М.Кішмерьошкіна